Амфетамин ГАШ Цена Бошки Шишки Марихуана ГАШ Рославль

Сидел я расслабленно с приятелями, попивая энергетики с закладками, когда вдруг услышал о новом горячем товаре - бутирате. Как же я захотел попробовать этот новый кайф! Мне сказали, что это настоящая скорость, она быстро забирает нас в другой мир и делает все чики-пики. Так что, не долго думая, я решил припариваться и отправиться на поиски этого сокровища.

Тусил я по задворкам города, искать свой драгоценный груз. Побрел по заброшенным скверам и бомжам, и вот, наконец, я услышал ту самую фразу: "Морфин, чирка, бутират!". Мои глаза засветились от радости, ведь я наконец-то нашел своего долгожданного дядю, предлагающего этот психостимулятор.

Деньги с меня это все кинули, как всегда, но я не парился, аналогично кинул свою задорную улыбку. Дело в том, что я знал, что эта зеленка - моя-наша жизнь. Ну а что, что я уже успел забыть счет, ведь я был в движе и так ярко горел, что мне было все равно, сколько я потратил на этот путь.

И вот, наконец, долгожданный день выборов президента подошел! Ничто не могло остановить меня сейчас, ведь я был на пике своего настроя. Я решил, что сегодня я покажу всем, кто здесь настоящий босс!

Вечером, когда народ выходил на улицы, я во всю кутежил! Зная, что у меня под кожей есть волшебный порошок-закладка, я чувствовал себя неуязвимым. После приема бутирата мне стало ясно, что выборы - это просто глупая формальность, и этой игрой я решил полностью завладеть.

Подходя к избирательному участку, я уже чувствовал в себе силу этих волшебных частиц. С жаром подошел к урне голосования, достал из своего заплетенного треуголки пакетик зеленки и с улыбкой накрыл все народные голоса. Вот тебе выборы, думал я, вливаю в тебя движ!

Но, братаны, когда я увидел, как зеленка покрывает урну, меня охватил дикий страх. Что, если они меня поймают? Что, если я покоцан? Но я ничего бояться не стал, ведь я был в этом деле и знал, как выполнять свои задачи.

Мои движения стали быстрыми и рывками, я прыгал, словно обезьяна в банановом лесу. Мне казалось, что я нахожусь в совершенно другом измерении, где все припариваются и ничего не кидается на тормоза. Да, я знал, что мне грозит за эти действия возможное наказание, но я не хотел думать об этом. Я хотел, чтобы мир узнал, что наш голос важен, и его нельзя просто так отнять у нас.

С дикой уверенностью я покинул избирательный участок и продолжил плавать по улицам в моем безумном трипе. Я был счастлив. Я был в движе. Я был на вершине своего кайфа!

В итоге, братаны, эта история стала легендой. И я с уверенностью могу сказать, что это был самый безумный и бесстрашный выборный день в моей наркоманской жизни. Но я горжусь, что хоть на время я смог остановить все это своими действиями и показать всем, что наркоманы тоже могут иметь свой голос.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...